Липень 2014. Кваси – Петрос – Чорногора – Шибене (Частина 3, Гірська пошта)

Уже досить давно я виношую ідею створення Гірської пошти. Гірська пошта має бути такою системою “інфраструктури”, яка би дозволяла мандрівникам на маршрутах обмінюватися різноманітною, не обов’язково корисною, але обов’язково щирою інформацією: записками, листами, малюнками, побажаннями, застереженнями тощо. Наприклад, через кожні два кілометри маршруту можна було би встановити скриньки, куди подорожні вкидали би свої послання тому, хто наступним опиниться на цьому місці або першим зазирне до скриньки у пошуках листів. Можливо, такі скриньки варто було би підвішувати на деревах, прикопувати у ґрунт, чи — як доречно в Горганах — затискати між камінням. Читати далі

Advertisements

Липень 2014. Кваси – Петрос – Чорногора – Шибене (Частина 2)

 А коли вже не буде нікого на білій землі,

Лиш тоді ти відчуєш тривогу

І навіть любов до дивних людей.

Кость Москалець

Нас було запрошено на вечерю до стаї. Там, прямо на долівці, жевріла ватра, над нею в казані виварювався сир. Від ватри було повно диму, він просочувався надвір крізь нещільно сколочені дошки стін і даху, але у стаї все одно висіла густа димова пелена, й очі, незвиклі до такого, благали свіжого і чистого повітря. Текли сльози. Читати далі

Липень 2014. Кваси – Петрос – Чорногора – Шибене (Частина 1)

 

Я думаю, що насправді її не існувало. Вона спускалася по схилу, трохи вище від села Кваси, під блідо-фіолетовою парасолькою — розмита постать з акварелі посереднього художника. Ми, навпаки, піднімалися їй назустріч, цілком реальні, захекані, насторожені зіпсутою погодою. Її чобітки на підборах рішуче кидали виклик багнюці під ногами, сірому скосому дощу, похилій площині стежки, а також здоровому глузду. Ми спитали її, чи правильно йдемо, якщо хочемо втрапити на Петрос. Читати далі